доцент

Горчакова Вероніка Нарциссівна

доцент

доцент
лауреат Всеукраїнських та Всесоюзних конкурсів

Біографія

Горчакова Вероніка Нарциссівна – лауреат Всеукраїнських та Всесоюзних конкурсів, хоровий диригент, доцент, приват-професор кафедри хорового диригування ОНМА імені А.В. Нежданової, член Всеукраїнської музичної спілки, член оргкомітету Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів імені Дмитра Загрецького.

В.Н. Горчакова народилась в м. Одесі; початкову музичну освіту отримала в ДМШ № 2. В 1959 році вступила до Одеського державного музичного училища на відділення хорового диригування (клас викладача Н.Г.Астафьєвої). У 1963 році, після закінчення училища, стала студенткою кафедри хорового диригування Одеської державної консерваторії імені A. B. Нежданової (клас з фаху – проф. В.І. Шипа).

Після закінчення консерваторії, з 1968 по 1971 рік, працювала в ДМШ викладачем фортепіано і хору у м. Чехов Московської області (Росія).

З 1971 по 1976 рік викладала в Одеському музичному училищі на кафедрі хорового диригування.

З 1976 по 1981 роки працювала викладачем теоретичних дисциплін у ДМШ № 1 в групі Радянських військ у Німеччині.

У 1981-1982 роках – викладач Одеського музичного училища.

З вересня 1982 року була прийнята на посаду старшого викладача кафедри хорового диригування в Одеську державну консерваторію імені A. B. Нежданової;

– з 1991 році працювала на посаді доцента;

– з 1995 по 2002 рр. – декан вокально-хорового і теоретичного факультету;

– з 2006 року – затверджена у вченому званні доцента кафедри хорового диригування;

– з 2016 року – приват-професор Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової.

За період педагогічної діяльності В.Н. Горчакова підготувала більше 90 випускників, серед яких є викладачі мистецьких шкіл та коледжів, науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти, лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів, регенти, науковці, митці, відмічені почесними та вченими званнями.

Діяльність

Паралельно з педагогічною та науково-методичною діяльністю вела активну діяльність концертно-виконавську.

З 1971 по 1976 рік працювала з жіночим вокальним ансамблем Одеського політехнічного інституту, який у 1972 році став лауреатом республіканського конкурсу самодіяльних колективів, а потім лауреатом Всесоюзного конкурсу самодіяльних колективів у м. Свердловську.

З 1986 року В. М. Горчакова керувала камерним хором “Credo”. У 1987 році хор виступив на Пленумі Спілки композиторів України з прем’єрою – “Хорової симфонії” О. Красотова (для хору, 2 роялів, арфи та читця). Камерний хор виступав з концертними програмами на майданчиках міста та області; єдиний зі світських хорових колективів був запрошений для участі в концерті, присвяченому 1000-річчю Хрещення Русі; неодноразово виступав з концертами у Польщі (Краків), Швейцарії (Цюріх, Шофаузен, Вінтертур, Віль), Німеччини (Нюрнберг, Мюнхен, Вайгендорф, Ноймарт, Франкфурт-на-Майні та інш.) До репертуару камерного хору “Credo” входило понад сто творів вітчизняних і зарубіжних композиторів – представників різних епох, стилів і хорових жанрів.

1993 року камерний хор “Credo” був відзначений дипломом II Всеукраїнського конкурсу хорових колективів імені М. Леонтовича.

В. Н. Горчакова неодноразово була членом журі конкурсів та фестивалів дитячих хорових колективів.

Публікації

Серед публікацій В.Н. Горчакови вирізняються науково-методичні та навчальні посібники. Також вона є автором наукових статей. Серед її робіт:

Сборник диктантов для учащихся дирижерско-хоровых отделов училищ и музыкальных вузов. Ч.1. Двухголосие. – Одеса, 1986. – 34 с.
Сборник диктантов для учащихся дирижерско-хоровых отделов училищ и музыкальных вузов. Ч.2. Трехголосие. – Одеса, 1988. – 31 с.
Сборник диктантов для учащихся дирижерско-хоровых отделов училищ и музыкальных вузов. Ч.3. Четырехголосие. – Одеса, 1990. – 46 с.
Роль хора в операх М.П. Мусоргского «Борис Годунов» и «Хованщина» – Одеса, 1992. – 38 с.
Міжпредметні зв’язки сольфеджіо і спеціальності. Навчальний посібник. – Одеса: АСП, 1997. – 55 с.
Виховання ладового почуття на заняттях з сольфеджіо: з досвіду роботи із студентами вокального факультету. Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОНМА імені А.В. Нежданової: [зб. статей / Гол. редактор – О.В. Сокол]. – Одеса, 2005. – Вип. 6. –Ч. 2. – С. 28–34.
Хоровые сцены из опер М.П. Мусоргского в классе по специальности. – Одеса, 2006. – 30 с.
К вопросу о стилевом образовании студента-хормейстера. – Одеса, 2009. – 24 с.
Проблемы освоения поэтического текста в хоровом исполнительстве.– Одеса, 2015. – 35 с.
Як виміряти творчий шлях? (до ювілея А.П. Серебрі) // Музичний вісник: журнал Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової. Вип 1 – 2/2020. Одеса: Гельветика, 2020. С. 36 – 38.
Дитячий хор академія святкує 20-річчя! // Музичний вісник: журнал Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової. Випю 3/2021. Одеса: Гельветика, 2020. С. 3 – 6.
Пам’яті мого вчителя – професора Василя Івановича Шипа // Одеська хорова школа: методичні засади, творчі портрети, невипадкові діалоги. Одеса: Астропринт, 2021. С. 280 – 283.

Участь в конференціях, семінарах:

Міжнародний науковий проект «Міжнародний музикознавчий семінар «Музикознавче слово в інформаційному контенті (пост)сучасності». (11-17 червня 2018 р.)
Доповідь на VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні аспекти мистецької освіти: здобутки, проблеми та перспективи» (21-22 жовтня 2021 р., Умань): факультет мистецтв та Регіональний науково-творчий центр художньої освіти і майстерності Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини: «Міжпредметні зв”язки сольфеджіо і фаху (на прикладі спеціалізоації “Сольний спів”)»
Доповідь на ІІІ Міжнародній науково-творчій онлайн-конференції «Явище школи в музичному виконавстві та музикознавстві: історія та сучасність» (25-26.11.2021, Одеса): «Вчитель – учень в системі фахової підготовки хормейстерів».
В класі диригування професора В.І. Шипа // Тези Всеукраїнської науково-творчої конференції «Одеська хорова школа: традиції та новації» (12-13 листопада, 2021). Одеса, 2021. С. 15-16
Явище творчого взаємовпливу вчитель – учень в професії диригента // «Захід-схід: культура і мистецтво» : тези міжнародної науково-творчої конференції (25-28.09.2021). Одеса: Астропринт, 2021
Диригентська техніка: міт чи нагальна потреба? // Тези VІI Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Молодь, освіта, наука та мистецтво» (25-26 листопада 2021 р., Умань). Кафедра музикознавства та вокально-хорового мистецтва факультету мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Умань, 2021.

Учні

Вероніка Нарціссовна Горчакова підготувала більше 90 випускників, які успішно працюють у вищих і середніх спеціальних музичних навчальних закладах України та за кордоном.

Михелькіс К. – доктор музики, професор (Македонія);
Селезнева Н. – кандидат мистецтвознавства, доцент ОНМА імені А.В. Нежданової;
Бондар Є. – кандидат мистецтвознавства, доцент ОНМА імені А.В. Нежданової;
Долінська Л. (Лянная)– керівник народної вокальної студії «До-Мі-Соль-ка»;
Шпитальна Т. (Яковчук) – керівник хору ОССШІ ім. П.С. Столярського;
Бургазлі І. – керівник молодшого хору ОССШІ ім. П.С. Столярського;
Калінкіна Н. – керівник хору «Ліра» (ДМШ №7);
Свердлик І. (Судакова) – викладач вокального центру «Grand Voice»;
Кравець О. – завідувач хоровим відділом Симферопільского музичного училища;
Федорова Є. – викладач Симферопільського музичного училища;
Кирилова-Бондаренко А. – викладач Криворізького музичного училища;
Голованов С. – викладач Миколаївського музичного училища;
Літвінова О. – викладач Рівненського музичного училища;
Головко В. – викладач Вінницького музичного коледжу;
Сюй Цзюнь – викладач консерваторії Гуан Чжоу (КНР), керівник хору хлопчиків.

Нагороди

В.Н. Горчакова нагороджена грамотами, подяками, дипломами Одеської міської ради, Одеької обласної ради, департаменту культури Одеської міської держадміністрації, департаменту культури, туризму, національностей та релігій Одеської обласної державної адміністрації, керівництва ОНМА імені А.В. Нежданової.

Відзначена дипломом II Всеукраїнського конкурсу хорових колективів імені М. Леонтовича (1993).

Галерея