Пам’яті Вчителя
Пам’ять про свого Вчителя, шанування його педагогічного таланту, повага та любов до його видатної творчої особистості – все це сповна відчули присутні на меморіальному концерті-присвяті професору Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової Сухомлінову Ігорю Івановичу, ініціатором якого стала його випускниця, лауреат міжнародних конкурсів, доцент кафедри спеціального фортепіано Катерина Єргієва.
Символічно, що цей концерт відбувся саме в день народження Ігоря Івановича – видатного музиканта, кандидата мистецтвознавства, який багато років завідував кафедрою спеціального фортепіано.
Бувши учнем М. І. Рибицької (в консерваторії) та Г. Г. Нейгауза (в аспірантурі), він в свою чергу підготував в елику кількість справжніх професіоналів, які продовжували та продовжують справу свого Вчителя як в Україні, так і в багатьох інших країнах світу. Серед них заслужені діячі мистецтв: О. Бугаєвський, В. Семенов, Ю. Ракул, Г. Попова; заслужені артисти: О. Зайкова, Т. Книшова, Ю. Кузнецов; лавреати республіканських та міжнародних конкурсів: І. Парада, В. Куусіку, Т. Шевченко, В. Кочнєв та багато інших.
Під час пам’ятного заходу на честь Ігоря Івановича прозвучало багато теплих слів у відео-інтерв’ю його колишніх студентів: викладача-методиста ОФКМ імені К. Ф. Данькевича Д. Пашковської, члена асоціації педагогів музики штату Каліфорнія Д. Резнік (США), а також у виступі старшого викладача ОНМА імені А.В. Нежданової, концертмейстера Одеського національного академічного театру опери та балету І. Паради, які пригадали багато цікавих фактів зі свого спілкування з Вчителем.
Дуже емоційно поділилась своїми спогадами про І. І. Сухомлінова завідуюча кафедрою сольного співу, народна артистка України, професор О. Стаховська. Серед іншого вона розповіла, що якось під час виконання К. Єргієвою «Мефісто-вальсу» Ф. Ліста Ігор Іванович зауважив: «Перший раз чую “чоловіче” виконання цього твору дівчиною». І це була найвища похвала з уст Маестро.
Цей концерт-присвята не здійснився б, якби не заслужена артистка України Т. Книшова, яка віртуозно зв’язала воєдино всі лінії споминів про видатного Вчителя та створила сценарну композицію, в якій серед іншого прозвучав також уривок одного з багатьох творів, написаних самим Ігорем Івановичем, – «Варіації на китайську тему» для фортепіано у виконанні його випускника з Китаю Чжу Цзиї.
Катерина Єргієва в преамбулі до свого концертного виступу сказала, що І. І. Сухомлінов вчив студентів не лякатись труднощів. Тож в цій концертній програмі виконавиця вразила першим за всю історію Одеської музичної академії виконанням одразу сімох трансцендентних етюдів Ф. Ліста – творів найвищої технічної та художньої майстерності.
На думку К. Єргієвої трансцендентність, яка в цих етюдах проявляється як вихід за межі своїх звичайних можливостей (як в суто технічному, піаністичному, так і в художньому сенсі), тісно пов’язана з нашим сьогоденням. В час, коли ми живемо та творимо під час війни, жахливих подій навкруги, особливо потрібно пробудити в собі весь потенціал своїх можливостей, та вийти на інший, трансцендентний – творчо-екзистенційний вимір буття, який тільки і зможе нас врятувати.
У зв’язку з цим доречним було нагадування про назву «Ракети», яку дав колись Ф. Бузоні другому етюду з даного циклу. В інтерпретації піаністки стрімко злітаючі вгору пасажі нагадували своєю невблаганністю рокові ракетні обстріли, які всі ми зараз переживаємо. Потім цю невблаганність виконавиця наскрізь провела через 5-й етюд – «Блукаючі вогні», на перший погляд прекрасні, витончені, але дуже злі та колючі, та через тривожний, немов на одному подиху, 10-й етюд довела до масштабу катастрофи, трагедії в останньому етюді «Заметіль», де герой стикається з силами, які набагато перевищують можливості людини, і розуміє, що загине.
Контрастом прозвучали 3-й («Пейзаж») та 11-й («Вечірні гармонії») етюди, в яких К. Єргієва намалювала такі тонкі звукові акварелі, що здавалося це вже не матерія, а щось нереальне та чарівне.
Виконавиця продемонструвала різноманітну емоційну палітру: від спокійної споглядальності, пасторальності до драматичніших колізій на межі життя та смерті, від імпресіоністичності та символізму до гумору в «Форелі» Ф. Шуберта / Ф. Ліста, яка прозвучала як перемога над всіма страхами та тривогами.
На останок був біс – транскрипція К. Єргієвої на відому пісню українського співака В. Івасюка «Я піду в далекі гори», яка стала кульмінацією концерту. В авторському творі К. Єргієва продемонструвала свій композиторський талант, а весь зал був підкорений потоком життєвої сили, притаманної саме українській пісні та українській культурі.
Виступ Катерини Єргієвої був високопрофесійним. дуже щирим та емоційним, таким, що наповнює потужною духовною енергією. За виразом професора В. Я. Дашковського, цей концерт став «віхою в історії одеської фортепіанної школи та підтвердженням того, що вона продовжує своє життя»
Впевнена, що Маестро Ігор Іванович був би задоволений цим концертом!..
Т.І. Шевченко
заслужений діяч мистецтв України,
професор, завідуюча кафедрою
спеціального фортепіано
ОНМА імені А. В. Нежданової.