120 років від дня народження
(1903-1997)
Український композитор. Керівник одного з перших джаз-бендів України (1924). Автор музики популярного естрадного ревю. Aвтор вокальних, хорових, симфонічних, творів, музики до театральних вистав, кінофільмів. Проте, жанром, до якого він звертався протягом всього життя, є опера.
Народився 28 січня 1903 році в Єлисаветграді (нині Кіровоград) у сім’ї відомого лікаря Сергія Мейтуса, де всі любили музику. В 1919 закінчив музичну школу Г. Г. Нейгауза по класу фортепіано. В 1919-1920 році був піаністом в клубах. В 1923-1924 році працював концертмейстером у Харківському оперному театрі. Тоді ж познайомився з Лесем Курбасом, почав співпрацювати з його театром «Березіль». Зокрема, написав музику до цілої низки вистав, у тому числі – «Мина Мазайло», «Народний Малахій», «Диктатура», «Чотири Чемберлени». У театрі зустрів молоду акторку Олександру Васильєву, з якою невдовзі взяв шлюб. Це було не лише кохання цілого життя, а й творча співпраця: дружина писала лібрето опер Мейтуса.
В 1931 закінчив Харківський музично-драматичний інститут по класу композиції С. С. Богатирьова.
Юлій Мейтус вважається фундатором української опери, він є автором 17 різноманітних за жанрами опер: побутові («Украдене щастя»), історико-епічні («Ярослав Мудрий»), романтично-казкові («Донька вітру», «Лейлі і Меджнун»), героїчні («Молода гвардія», «Абакан»). Значне місце в його творчості займає вокальна музика — він є автором близько 300 романсів на слова Лесі Українки, І.Франка, Т. Шевченка, В. Сосюри, А. Малишка, П. Тичини, Д. Павличка, О. Пушкіна, та інших. Багато інструментальних та хорових творів написано для дітей.
Ю.Мейтус удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв Туркменської РСР. Його творчість була відзначена Шевченківською проемією в галузі музичного мистецтва.
Помер Ю.С.Мейтус 2 квітня 1997р. в Києві.
Література, нотні видання із фонду бібліотеки представлена у фільмі