Георгій Іларіонович Майборода
— український композитор, педагог, громадський діяч.
Народився 1 грудня 1913 року на хуторі Пелехівщина Полтавської області.
Любов до співу привела юнака до самодіяльного хору, активізувала інтерес до поглибленого вивчення музики. Саме тоді, у першій половині 30-х років, з’явилися перші вокальні композиції Г. Майбороди.
У 1935 р. Г. Майборода вступив до Київського музичного училища, а через рік став студентом Київської консерваторії по класу композиції професора Л. Ревуцького. Роки навчання в музичному вузі були справжньою школою оволодіння професійним музичним мистецтвом. Поряд із виконанням суто навчальних завдань писав композиції, що увійшли до репертуару виконавських колективів. Це, передусім, симфонічна поема «Лілея» за поезією Т. Шевченка.
У 1949 р. композитор заявив про себе талановитою «Гуцульською рапсодією» для симфонічного оркестру. Твір, побудований на карпатському фольклорі, викликав інтерес серед слухачів.
50–60-ті роки принесли композиторові значні успіхи. Г. Майборода написав ще цілу низку творів, які стали вагомим внеском в українську музичну культуру, коли формувалися різні типи опери і солоспіву, оновлювалася їх тематика, виразові засоби. Опера «Милана», зокрема, привнесла в українську професійну музику багатство карпатського фольклору, сприяла формуванню нового типу лірики в романсах та оперній мелодиці, цікавим пошукам у галузі оркестрового письма.
Поряд з плідною композиторською діяльністю Г. Майборода викладав у Київській консерваторії (1952–1958), а також працював у керівних органах Спілки композиторів СРСР і Спілки композиторів України (її голова — у 1967–1968 рр.), виступав із музично-критичними статтями у пресі. За творчі досягнення удостоєний звання народного артиста СРСР (з 1960), лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1963).
Помер у 1992 році в Києві.
У фільмі представлена література та нотні видання із фонду бібліотеки.