«Він ніс радість слухачам»

«Він ніс радість слухачам»
125 років від дня народження Сергія Сергійовича Прокоф’єва

Прокоф’єв Сергій Сергійович
(1891 — 1953)
Композитор, піаніст, диригент.

Сергій Прокоф'єв вважається одним з видатних, найвпливовіших і найбільш виконуваних композиторів XX століття. Також він був піаністом і диригентом.

Народився 23 квітня 1891 року в маєтку Сонцівка (нині с. Красне) Донецької області, де служив батько. 1904 року Прокоф'єв вступив до Петербурзької консерваторії; займався композицією у А. К. Лядова, інструментовкою — у М. А. Римського-Корсакова.

Закінчив консерваторію в 1909 році як композитор, після чого знову вступив до неї вже по класу фортепіано. Якщо диплом композитора, за власними словами Прокоф'єва, був «поганої якості», то закінчення консерваторії в 1914 році у якості піаніста виявилося блискучим — йому була присуджена премія Антона Рубінштейна та виданий диплом з відзнакою.

Ще навчаючись у консерваторії, Прокоф'єв написав свій Перший фортепіанний концерт, який з тріумфом виконав на випускному іспиті. Всього у композитора п'ять концертів для фортепіано, два для скрипки і один для віолончелі. 1917 року Прокоф'єв написав Першу симфонію, назвавши її «Класичною». Аж до 1952 року, коли була створена остання, Сьома симфонія, композитор постійно звертався до цього жанру. Тим не менш основні жанри в його творчості — опера та балет. Оперу «Маддалена» Прокоф'єв написав у 1911 році, а балет «Казка про блазня, що семеро блазнів перехитрував» — в 1915 році. Справжньою вдачею стала опера «Гравець» (1916) за повістю Ф. М. Достоєвського.

З 1918 по 1933 рр. Прокоф'єв жив в Америці. За кордоном він успішно концертував і писав музику. 1919 року з'явилася його знаменита опера «Любов до трьох апельсинів» за К. Гоцці, 1925 року — балет «Сталевий скік», 1928 року — балет «Блудний син». Вершина його балетної творчості — «Ромео і Джульєтта» (1936) і «Попелюшка» (1944). В оперному жанрі найбільшими досягненнями Прокоф'єва по праву вважаються «Війна і мир» (1943) за Л. М. Толстим і «Заручини в монастирі» (1940) на сюжет «Дуеньї» Р. Шерідана.

Навколо творчості цього композитора часто спалахували дискусії, оскільки неординарність і своєрідність завжди викликають суперечливу реакцію. Однак не тільки шанувальники Прокоф'єва відчувають силу і яскравість його дарування. Те, що зараз називають харизмою, було притаманне композитору.

Помер 5 березня 1953 року.

Сергій Сергійович Прокоф'єв створив собі альбом, в якому всі його друзі повинні були залишити запис на тему «Що Ви думаєте про сонце?». Композитор не випадково вибрав її, адже сонце — джерело життя, а він сам завжди, у всіх своїх творах був співаком життя.

Література і нотні видання з фонду бібліотеки представлені у фільмі.