Міністерство культури України
 
Міністерство освіти і науки України

Історія кафедри загального і спеціалізованого фортепіано

У класах кафедри загального і спеціалізованого фортепіано пройшли підготовку тисячі музикантів різних спеціальностей; багато з них стали видатними діячами музичної культури.

За свою багаторічну історію кафедра пройшла ряд етапів свого розвитку. Хронологія цих етапів відображена в назвах кафедри:

1913-1920 — класи обов'язкового фортепіано;

1920-1934 — секція обов'язкового фортепіано;

1934-1938 — відділ загального фортепіано;

1938-1946 — кафедра загального і підвищеного фортепіано;

1946-1957 — відділ загального фортепіано;

1957-1974 — кафедра загального фортепіано;

З 1974 року — кафедра загального і спеціалізованого фортепіано.

Етапи керівництва кафедрою:

1920-1950 — доцент М. Базилевич;

1950-1974 — професор Г. Бучинський;

1974-1986 — професор М. Глазунова;

З 1986 року по теперішній час — професор Ірина Леонідівна Лісовська.

У перші роки існування Одеської консерваторії відкриваються «класи обов'язкового фортепіано», організовані за зразком Петербурзької та Московської консерваторій, у яких робота велася за програмою, що була розроблена комісією професорів, у склад якої увійшли М. Рубінштейн, П. Чайковський та інші відомі музиканти. Курс обов'язкового фортепіано входив у число основних дисциплін поряд зі спеціальними, що забезпечувало широкий загальний та музичний розвиток майбутніх фахівців.

На початку становлення викладачі, які вели курс обов'язкового фортепіано, не були об'єднані в самостійну навчальну організацію і входили до складу відділу (пізніше — кафедри) спеціального фортепіано. Тому нерідко ті самі педагоги водночас вели спеціальне й обов'язкове фортепіано. В Одесі перші роки обидва курси фортепіано вела Б. Дронсейко-Миронович, у класі якої навчалися композитор Б. Шехтер, музикознавець Н. Оржиховська та інші. Суміщали роботу на двох відділах професор Н. Чегодаєва — випускниця Московської консерваторії, К. Левенштейн — випускник Віденської консерваторії, професори М. Старкова і М. Рибицька — вихованки Петербурзької консерваторії, а трохи пізніше — Б. Рейнгбальд, у класі якої разом з Е. Гілельсом навчався композитор О. Фельцман.

Практику роботи піаністів-педагогів на двох відділах згодом було перервано. Відбувся поділ відділів, але відблиск легендарних імен, їхній внесок у створення майбутньої кафедри загального фортепіано сприяли формуванню міцного піаністичного фундаменту, в основі якого містився універсальний сплав традицій, що поєднували досягнення європейської і російської шкіл.

Об'єднання викладачів класів обов'язкового фортепіано в окрему секцію (у рамках відділу спеціального фортепіано) відбулося в 1920 році. Така структура давала можливість централізувати і поліпшити організацію навчального процесу, визначити напрямок роботи, критерії вимог і систему контролю.

Відповідальною за роботу педагогів секції була призначена Марія Михайлівна Базилевич — випускниця Одеського музичного училища по класу професора Б. Дронсейко-Миронович та випускниця Петербурзької консерваторії по класу В.Кускової (у минулому — учениці професора К. Фан-Арка, який в свою чергу навчався композиції у Лешетицького і М. Заремби).

1934 року викладачі обов'язкового фортепіано поєднуються у відділ загального фортепіано. Завідувачкою відділу, як і раніше, залишається М. Базилевич. На цій посаді яскраво проявився її талант педагога, що доповнювався блискучими організаторськими здібностями. Під керівництвом М. Базилевич розробляються програмні вимоги за курсом загального фортепіано, складаються репертуарні списки по роках навчання, закладаються традиції проведення академічних концертів.

Разом з М. Базилевич над поглибленням курсу загального фортепіано працюють її соратники, також «петербуржці» — Я.Богуцька, що працювала у консерваторії з 1913 по 1946 рік, А. Розенфельд, високопрофесійні музиканти К. Затурянська й А. Орентлихерман, група випускників по класу Г. Бібер — талановиті піаністки Ц. Мошкович, К. Колкіна, Р. Костирко. Вони привнесли в роботу відділу традиції віденського піанізму, сприйняті ними від свого педагога. До цього ж покоління викладачів належав і Т. Ріхтер (батько геніального С. Ріхтера) — органіст і піаніст, випускник віденської консерваторії, у класі якого проходив курс фортепіано композитор, майбутній ректор консерваторії Серафім Орфєєв.

Діяльність цих музикантів обумовила високий рівень навчання гри на фортепіано і сприяла затвердженню прогресивних методик, що одержали подальший розвиток у роботі наступних поколінь педагогів.

Продуктивна робота відділу, до складу якого входили такі авторитетні музиканти, дозволила відкрити в 1938 році кафедру загального фортепіано. Очолила її М. Базилевич.

У центрі уваги завідувачки кафедрою постали питання удосконалення методики викладання. Надаючи величезне значення розвитку музичного кругозору студентів, навичкам читання з листа і концертмейстерства, М. Базилевич складала для цієї мети численні збірки творів. Під її керівництвом відпрацьовувались критерії оцінки виступів, програми для всіх дисциплін музичного циклу фортепіанного відділу школи для дорослих.

Дійсно невичерпна енергія, авторитет у музичних колах приводять М. Базилевич у музичне училище на посаду завідувачки навчальної частини, а також у музичну школу імені професора П. С. Столярського. Організаційно-адміністративну і педагогічну діяльність вона успішно суміщала з методичною: постійно виступала з доповідями і повідомленнями на конференціях і нарадах, працювала над дослідженням фортепіанної спадщини М. Лисенка.

Друга світова війна не похитнула традицій. В окупованому місті зусиллями музикантів, які залишилися, консерваторія працювала. Марія Михайлівна — знову на ниві музичної освіти. Оскільки вона добре знала навчальний процес, її запросили на посаду завуча. І тут вона трудилася, не покладаючи рук. Велика заслуга М. Базилевич та її колег у порятунку бібліотеки та інструментарію консерваторії, що були замуровані в підвалах будинку. 10 квітня 1944 року, коли будинок горів, Марія Михайлівна разом з іншими співробітниками виносила з вогню безцінні бібліотечні матеріали. Це дало можливість у перший рік після звільнення Одеси відновити роботу консерваторії.

Повертались з евакуації викладачі... І знову лунала музика в класах консерваторії, і знову Марія Михайлівна керувала кафедрою.

30 років продовжувалася педагогічна й адміністративна діяльність М. Базилевич (1920-1950). Вона стала сполучною ланкою, яка з'єднала довоєнний і повоєнний періоди життя консерваторії.

У 1950 році на посаду завідувача кафедрою було призначено Григорія Дмитровича Бучинського. Починається новий етап у житті кафедри.

Освічений музикант, випускник Київського музичного інституту імені М. Лисенка (по класу фортепіано професора С. Барера) та Московського музично-педагогічного інституту імені Гнесіних (заочно) Г. Бучинський вніс значний вклад в удосконалення навчального процесу і рішення проблеми кадрів. Педагогічний склад кафедри поповнюється блискучими піаністами — випускниками консерваторії першого з повоєнних років. В їхньому числі – Б. Чарковський, В. Тимофєєв, М. Федосов і ціла плеяда високообдарованих виконавців, які у майбутньому склали професорський корпус кафедри спеціального фортепіано, а саме: О. Звягина, А. Казанджан, Е. Коваленко, І. Сухомлинов, а пізніше — Ю. Некрасов і Н. Михайлова.

Г. Бучинський усіляко підтримує високий виконавський тонус на кафедрі. Усі педагоги беруть участь у концертному житті вуза і міста. Насичену виконавську діяльність веде Н. Шевченко. Свої виступи на сценах багатьох міст України вона вміло суміщала з результативною педагогічною діяльністю. Фортепіанній дует у складі педагогів кафедри Н. Кириченко і В. Іваницької багато років був прикрасою концертного життя консерваторії та міста. У ці ж роки починається багаторічна концертна діяльність ще одного фортепіанного дуета у складі І. Сухомлинова та JI. Сухомлинової, у великому репертуарі яких мали місце кращі зразки світової та вітчизняної музики.

Продовжується активна концертна діяльність дуета у складі К. Мюльберг (кларнет) – М. Глазунова (фортепіано). У їхньому виконанні багато років звучала не тільки класична музика, але й музика сучасних композиторів, які присвячували свої твори цим музикантам.

Щороку виступає на сцені ще один дует — дует Г. Лебедєвої та В. Сухорукової, досвідчених концертмейстерів, які пізніше перейшли на педагогічну роботу. Постійно у Великому залі консерваторії звучать сольні і камерні концерти молодих педагогів, що прийшли на кафедру в 60-ті роки: В. Завіші, Е. Дагилайської, Л. Ковальчук, пізніше — Л. Грузиної, Е. Кукурадзе, І. Лісовської, О. Мельник, Н. Остроухової.

Активізується практика проведення класних концертів, наукова діяльність. Усі викладачі щороку виступають з методичними доповідями і повідомленнями.

Висока вимогливість і принциповість Г. Бучинського сприяли зміцненню позицій кафедри, що була, свого роду, лабораторією, де вирощувалися кадри для багатьох відділів.

Коротку, але плідну школу Г. Бучинського пройшли і майбутні фахівці кафедри концертмейстерської майстерності – Л. Карпотина, О. Сухомлинова, Р. Воліна, Л. Филиппенко, О. Мельник та педагоги кафедри камерного ансамблю В. Іваницька, Н. Кириченко, А. Май; викладачи кафедри оперно-симфонічного диригування Г. Добровольський та кафедри теорії музики і композиції Н. Ісаханова, а також багато педагогів кафедри спеціального фортепіано.

Усе життя і діяльність Г. Бучинського — людини величезного творчого темпераменту, блискучого організатора, авторитетного керівника — являє собою приклад виняткової відданості справі виховання музикантів. Завдяки його невичерпній енергії за короткий строк була піднята з руїн прославлена школа імені професора П. С. Столярського, яку він очолював понад 15 років. Г. Бучинський певний час був деканом фортепіанного факультету консерваторії, протягом 20 років керував обласним методичним кабінетом, написав ряд робіт з музичної педагогіки. Він створив і виплекав педагогічний колектив кафедри. Велика кількість викладачів — вихованців Г. Бучинського — працює і по теперішній час.

1974 року завідувачкою кафедри стала Марина Романівна Глазунова — випускниця Одеської консерваторії (клас професора М. М. Старкової). Вона внесла ряд структурно-організаційних змін. За прикладом Московської консерваторії на кафедрі організуються відділи у відповідності зі спеціальністю студентів. Відповідальними за роботу відділів призначаються В. Завіша, Е. Кукурадзе, В. Нікуліна, Л. Ремньова, Л. Сухомлинова, Н. Язикова. Вони здійснюють контроль за успішністю студентів, підтримують тісні контакти з деканами і завідувачами кафедр, організують відкриті й академічні концерти студентів свого відділу, приймають заліки під час заліково-екзаменаційної сесії.

В ці роки створюються навчальні посібники Л. Грузиної, Л. Куклинської, І. Лісовської, Л. Ковальчук. Використовуються в практиці хрестоматії, складені М. Глазуновою, В. Нікуліною, Л. Ремньовою, Л. Сухомлиновою та іншими. Таким чином узагальнюється досвід роботи провідних педагогів-піаністів.

Етапною в житті кафедри стала науково-методична і концертно-шефська робота з теми «Фортепіанна музика композиторів європейської (у той час радянської) співдружності», у якій взяли участь усі педагоги. Керівником була призначена М. Глазунова.

У методичних розробках С. Балинової, Т. Білоконь, Е. Дагилайської, Н. Зелинської, Е. Кукурадзе, А. Мазура, В. Нікуліної, Н. Остроухової та інших містився аналіз і виконавські коментарі до творів сучасних болгарських, чеських, німецьких, польських, румунських та інших композиторів різних країн.

Розширенню методичного арсеналу кафедри сприяла також робота щодо створення навчального матеріалу на базі музики композиторів вітчизняних (у той час братерських) республік. Впроваджуються в навчальний процес роботи Е. Кукурадзе «Музика композиторів Закавказзя», В. Нікуліної «Інтерпретація музичних творів Муси Мирзоєва», Л. Сухомлинової «Деякі питання інтерпретації творів А. Бабаджаняна» і багатьох інших авторів, у яких були представлені твори композиторів України, Молдови, Башкирії, Якутії та інш.

По кожній темі проводилася серія концертів просвітньої направленості, радіо- і телепередачі за участю педагогів Л. Бондаренко, Т. Білоконь, П. Добровольського, Т. Туліної, В. Сорокіна, Л. Ремньової, І. Лісовської.

Продовжується інтенсивна виконавська діяльність педагогів. Щороку в залах багатьох міст країни, а також за кордоном проходять концерти камерної музики у виконанні К. Мюльберга і М. Глазунової; з новими програмами виступають фортепіанні дуети І. Сухомлинов — Л. Сухомлинова і Г. Лебедєва — В. Сухорукова; широким репертуарним діапазоном відрізняються сольні й камерні концерти викладачів Н. Шевченко, В. Завіші, Е. Дагилайської, Е. Кукурадзе, І. Лісовської, В. Сорокіна.

Підвищується науковий потенціал кафедри. Наприкінці 70-х — початку 80-х років педагоги Е. Дагилайська, І. Лісовська, А. Мазур захищають кандидатські дисертації. Затверджуються у вченому званні доцента М. Глазунова, Л. Сухомлинова, Н. Шевченко. У ці ж роки М. Глазуновою і Л. Куклинською узагальнюється матеріал про роботу найстарших педагогів-піаністів консерваторії, що став основою перших нарисів з історії кафедри.

11 років продовжувалася різнобічна діяльність М. Р. Глазунової, як керівника колективу. З її постаттю на посаді завідувачки кафедрою пов'язаний цілий етап в історії кафедри, історично поєднаний з радянським періодом.

1986 року на посаду завідуючої кафедрою обирається доцент, кандидат педагогічних наук Ірина Леонідівна Лісовська. У цей складний період перегляду звичних засад у всіх сферах громадського життя, у тому числі й у системі освіти, необхідно було зберегти глобальні цінності, накопичені поколіннями музикантів, та використати нові можливості, що відкрилися перед суспільством. І колектив кафедри на чолі з І. Лісовською, поєднуючи у своїй діяльності вирішення актуальних проблем педагогіки з дбайливо збереженим досвідом минулого, визначає пріоритетні напрямки роботи кафедри, обумовлені посиленням ролі курсу загального і спеціалізованого фортепіано в професійному розвитку студентів. Завдання оптимізації курсу пов'язувалися з використанням міжпредметних зв'язків, що дозволяло інтегрувати цю багатофункціональну дисципліну в комплексну систему вузівського навчання на базі профілізації методики.

У цей період створюються методичні розробки з питань взаємозв'язку курсу загального і спеціалізованого фортепіано з предметами музично-теоретичного циклу: «Взаємодоповнення музичних дисциплін», «Взаємозв'язок курсів фортепіано й аналізу музичних творів» М. Глазунової, «Удосконалювання методики» І. Лісовської та інші.

Для вирішення завдань ефективного впливу навчального процесу в класі загального фортепіано на становлення професіоналізму музиканта на кафедрі створюється колективна робота — серія озвучених посібників для студентів заочного відділення. Автори і виконавці — С. Балинова, В. Завіша, Л. Ковальчук, Е. Кукурадзе, Л. Сухомлинова та інші. Керівником робіт стала І. Лісовська. В роботах педагогів кафедри висвітлюється також коло питань, що мають безпосередній вихід у виконавську практику. Аналітичний розбір музичних творів з методичними коментарями до їхнього виконання поданий у роботах викладачів кафедри: Н. Шевченко «Фортепіанні п'єси С. Прокоф'єва, ор. 75», «Ромео і Джульєтта», «Фортепіанний цикл Штогаренка “Образи”»; Л. Сухомлинової «Робота піаніста над прелюдіями Д. Кабалевського» та інші. Висвітлюються і більш загальні питання музичної культури — в роботах Е. Дагилайської «М. М. Старкова і Б. М. Рейнгбальд», у нарисах про І. А. Тедеско і Ф. Я. Ступку (опубліковані у Музичній енциклопедії); у роботах Л. Ремньової, присвячених творчій спадщині А. В. Нежданової; В. Нікуліної «Формування естетики культури студентської молоді» та інш.

У 1990-ті роки на різного рівня науково-практичних конференціях виступають усі педагоги кафедри. На Міжнародних конференціях у Кишиневі (Молдова), що проходять під егідою ЮНЕСКО, у числі кращих, відзначених спеціальними грамотами, були доповіді педагогів кафедри І. Лебедєвої та І. Лісовської.

Підвищується науковий потенціал кафедри. Захищають кандидатські дисертації і затверджуються у вченому званні доцента В. Нікуліна і Н. Язикова,у вченому званні професора — Е. Дагилайська та І. Лісовська.

З 1994 року виходять видання, присвячені історії Одеської консерваторії, а саме: статті М. Глазунової, В. Завіші, Е. Дагилайської, Е. Кукурадзе, І. Лісовської, Л. Ремньової, В. Сорокіна, Л. Сухомлинової, Н. Язикової.

У наукових збірниках «Музичне мистецтво і культура» також публікуються статті педагогів кафедри. Тематика наукових праць викладачів тісно пов'язана з практикою, майбутньою професією музиканта.

Традиційно двічі на рік проводяться відкриті концерти-звіти «Студенти- композитори грають свої твори». Ця форма огляду творчих сил композиторської молоді спрямована на удосконалювання вмінь не просто виконувати, але й інтерпретувати свою музику. Концерти проходять у присутності всіх членів кафедри і запрошених педагогів інших кафедр. Такого роду концерти, що супроводжуються відкритим обговоренням, дозволяють спостерігати динаміку творчого росту студентів і коректувати завдання їх загальномузичного і піаністичного розвитку в класі загального і спеціалізованого фортепіано.

Важливою ланкою навчальної роботи на кафедрі є залучення студентів усіх спеціальностей до участі у відкритих концертах, що є неодмінною умовою формування артистизму, естрадної витримки — якостей, необхідних у подальшій діяльності музиканта-виконавця. Тематика відкритих концертів пов'язується із значними датами в культурному житті, а програми концертів включають твори різних епох.

Так, у 1990-ті роки відбулися концерти студентів-вокалістів, присвячені творчості Е. Гріга, М. Лисенка, С. Рахманінова, Дж. Верді та інших. Відповідальною в цих концертах була Н. Язикова. У підготовці студентів-вокалістів до виступів у відкритих концертах беруть участь як досвідчені, так і молоді педагоги кафедри — Н. Динкова, В. Туткевич, І. Проскуріна.

З різноманітною тематикою проходять концерти студентів оркестрового факультету. В них поряд із класикою звучить джазова і сучасна музика. Відповідальні — В. Нікуліна, Л. Ремньова, Л. Сухомлинова.

З виконанням класичних, романтичних і сучасних творів на концертах виступають студенти-музикознавці. Відповідальна — Е. Кукурадзе.

В останні роки значно розширилися міжнародні зв'язки консерваторії. Вона була прийнята до Міжнародної Асоціації музичних академій і консерваторій. Збільшилась кількість іноземних студентів. У зв'язку з цим на кафедрі призначається відповідальна за роботу з іноземними студентами — молодий педагог С. Лисюк. Іноземні студенти також беруть участь у відкритих концертах кафедри, виконуючи в обов'язковому порядку твори українських і російських композиторів.

Розширено діапазон вимог до підготовки студентів-музикознавців і композиторів: на другому курсі вводиться виконання фортепіанного ансамблю, на третьому — виконання камерної сонати, на четвертому — сцени чи розгорнуті арії з опер, на випускному іспиті — виконання концерту.

До 100-річчя ОДМА імені А. В. Нежданової кафедра загального та спеціалізованого фортепіано під керівництвом кандидата педагогічних наук, професора І. Л. Лісовської підійшла значно оновленою молодими кадрами, які принесли в творче життя колективу яскравий виконавський та науково-дослідницький досвід. В останні роки склад кафедри поповнився 9 кандидатами мистецтвознавства: Александрова Н. К., Андріянова О. В., Андросова Д. В., Бордонюк В. І., Дубровська Г. М., Лисюк С. Р., Остроухова Н. В., Ролінська О. Г., Рижова О. О.

Високий зріст наукового потенціалу пояснюється, у першу чергу, домінуючою на кафедрі атмосферою наукового пошуку, поширенням інтересу до мистецько-педагогічного аналізу та узагальненню проблем музично-виконавської практики сьогодення, актуалізацією іноваційних підходів до питань професійної освіти, до вивчення творчого доробку композиторів сучасності. Про це свідчать теми дисертаційних досліджень, широке коло питань, що висвітлюється на сторінках наукових збірників молодими авторами. Але, найсуттєвішою рисою діяльності кафедри є те, що викладачі гармонійно поєднують педагогічну, науково-методичну та музично-громадську роботу з виконавством. Так, доцент Д. В. Андросова в останнє десятиліття прийняла участь майже у 20-ти концертах. Широку виконавську роботу ведуть також, в.о. доцента В. О. Бєляєва, в.о. доцента Г. М. Дубровська, в.о. доцента І. М. Проскуріна, доцент Н. В. Остроухова, доцент О. О. Рижова. Постійно приймають участь у різного роду конкурсах В. О. Бєляєва, Г. М. Дубровська, С. Р. Лисюк, Е. К. Економова, які у якості концертмейстера виступають в концертних залах України та Європи. Всі вони – володари дипломів «Кращий концертмейстер конкурсу», а В. О. Бєляєва одержала ще й «Гран при» на конкурсі вокалістів в Італії.

Поширюються міжнародні зв’язки кафедри. Започатковані у 1990-х роках творчі контакти з консерваторіями Китаю дали плідні результати: бажаючих вчитися в Одеській музичній академії щороку становиться все більше.

Вагомий внесок у розвиток співдружності одеських та китайських музикантів внесли І. І. Сухомлінов та Л. О. Сухомлінова, які чотири рази були запрошені до роботи у Китаї. Приват-професор кафедри загального та спеціалізованого фортепіано Л. О. Сухомлінова, одержала звання Почесного професора та підготувала до вступу до Одеської музичної академії цілу низку китайських студентів, які у подальшому стали лавреатами Міжнародних конкурсів. Це сприяло поширенню авторитету Одеської виконавської школи в світі.

2011 року до Китаю виїжджала доцент кафедри, кандидат мистецтвознавства Д. В. Андросова, яка дала сольний концерт і провела майстер-клас для студентів-піаністів консерваторії м. Гуанчжоу. Встановлені творчі контакти кафедри з вищими музичними закладами Польщі. Неодноразово у конкурсах вокалістів в різних містах Польщі приймала участь в якості концертмейстера в.о. доцента В. О. Бєляєва. У 2011 році виступала з сольним концертом у Музичному універсітеті Фридеріка Шопена Д. В. Андросова; виступали в різних містах Європи у якості концертмейстера в.о. доцента С. Р. Лисюк, в.о. доцента Г. М. Дубровська, доцент Е. К. Економова, в.о. доцента В. О. Бєляєва. Виїжджала до Німеччини за запрошенням взяти участь у Фольклорному фестивалі приват-доцент Е. М. Кукурадзе.

Поглиблюється зацікавленість молодих викладачів кафедри у галузі наукового пошуку. Про це свідчать опубліковані науково-методичні посібники (Д. В. Андросова, О. О. Рижова), а також доповіді на Міжнародних конференціях, де презентуються не тільки наукові розробки, але й виконавські роботи, присвячені знаковим постатям у мистецтві України. Так на Міжнародній конференції на честь першого ректора Одеської консерваторії Вітольда Малішевського і тринадцятого ректора – видатного співака, Народного артиста України, професора М. Л. Огренича, який пішов з життя у 2000 році, вперше в Україні прозвучала «Куявська рапсодія» для 2-х фортепіано В. Малішевського у виконанні доцентів Д. Андросової та О. Рижової.

Все частіше викладачі кафедри запрошуються на роль офіційних опонентів, виступають керівниками бакалаврьских та магистерських робіт, є авторами відзивів на автореферати кандидатських дисертацій.

На кафедрі панує давня традиція поєднання виконавської діяльності з суспільно-просвітницькою. Ще у 80-90 роки минулого століття весь склад кафедри приймав участь у літературно-музичних вечорах, які проводилися у Золотому залі Літературного музею Одеси. Організатор та ведуча – професор І. Л. Лісовська. У той складній для країни переломний період руйнування всіх цінностей радянської доби, в суспільстві панували емоції зневіри й розгубленості. Єдиним духовним пристановищем залишалась музика і колектив кафедри згуртувався навколо музично-просвітницької ідеї створення циклу лекцій-концертів. Репертуарний діапозон їх можна простежити по афішах: «П. И. Чайковський в Україні», «Великий Амадеус», «Шевченко в музиці», «Прокоф’єв та його сучасники», «Д. Шостакович – виразник торжествуючої людяності», «С. Рахманінов, Ф. Шаляпін, А. Нежданова: долі та творчість» та інші. Творчими партнерами піаністів кафедри виступали Заслужені артисти України, професори В. В. Навроцький, К. Е. Мюльберг, А. В. Джамагорцян, Т. В. Мороз, доценти Е. Летягіна, І. Лебедєва, Л. Шевченко, Г. Шишкін, В. Доронін та інші. Така форма співробітництва зміцнювала творчі звязки кафедр, сприяла розширеню концертної палітри виступів.

У теперішній час естафету суспільно-просвітницької діяльності кафедри підхопила доцент І. М. Проскуріна. Вона є керівник міської організації «Одеський гітарний провесінь», де відбулися чотири фестивалі та Міжнародний конкурс «Гітара+» (фортепіано, скрипка, віолончель, бандура та інші інструменти в ансамблі з гітарою). В цьому конкурсі І. М. Проскуріна приймала участь у якості члена журі і була нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури України. Активну суспільно-музичну діяльність веде також доцент О. О. Рижова, яка входить до складу адміністрації Міжнародного конкурсу піаністів памяти Еміля Гілельса.

Однак яким би багатогранним не було життя кафедри, головний зміст і мета її діяльності – гармонійний розвиток особистості студента у поєднанні інтелектуальних емоційних та вольових якостей майбутнього професіонала, громадянина-патріота своєї Батьківщини. Цієї мети підпорядкован увесь навчально-виховний процес, сконцентрований на вихованні професійних навичок гри на фортепіано. Серед багатьох інших методів роботи зі студентом найважливішим виступають відкриті концерти, де одночасно виявляються артистичні здібності особистості, вміння подолати хвилювання, проявити творчу волю, естрадну витримку – якості вкрай необхідні в професійній діяльності. Тому двічі на рік у відкритих концертах звітують студенти всіх спеціальностей.

Пустила глибоке коріння традиція відкритих концертів студентів-вокалістів, які патронує доцент, кандидат педагогічних наук Н. Б. Язикова. Велику кількість учасників збирають концерти студентів оркестрового факультету. Відповідальні – доцент, кандидат педагогічних наук В. В. Нікуліна, в.о. доцента І. М. Проскуріна та кандидат мистецтвознавства, в.о. доцента І. М. Дубровська. З різноманітними сольними та ансамблевими номерами виступають студенти кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування. Відповідальна – досвідчений музикант, старший викладач С. Г. Зосіна.

Високий рівень володіння інструментом демонструють студенти музикознавці, композитори та культурологи, яких патронує кандидат мистецтвознавства, доцент О. О. Рижова. Та мабуть самою креативною формою огляду творчих сил студентської молоді виступають відкриті концерти «Студенти-композитори грають свої твори», на які збираються студенти інших кафедр. Після концерту відбувається обговорення і змістовий аналіз композиторського та виконавського профілю почутих авторських творів (проводить завідуюча кафедрою професор І. Л. Лісовська).

У нинішньому складі кафедри 24 викладача. З них – 7 професорів, 8 доцентів, 6 працюючих на посаді доцента, 6 старших викладачів, 3 викладача. В міцно згуртованому, творчо потужному колективі однодумців здійснюються такі напрямки діяльності, як: навчання студентів, концертуючи практика, написання наукових праць, захист дисертацій. Педагоги кафедри, пам’ятаючи про минуле й осмислюючи сьогодення, думають про майбутнє.

 

Автор: професор Лісовська І.Л.